FROM
Уявляючи чистий та досконалий світ
Гайді Копл розглядає, як практика візуалізації в Ваджраяні, якщо її застосовувати правильно, допомагає нам виявити порожнечу в нинішньому моменті. “Голова Зеленої Тари”, ілюстрація Мукті Сінґга Тапи, Mahakala Fine Arts Коли Речунґпа, учень видатного тибетського йоґіна Міларепи, повертався додому з навчань у Індії, учитель вийшов, щоб зустріти його. У дорозі почало дощити, і Речунґпа через вітер і туман втратив свого ґуру з поля зору. Він чув спів свого майстра крізь зливу, однак не міг його бачити. Коли Речунґпа, нарешті, розгледів Міларепу, той ховався від дощу всередині рогу яка й при цьому співав і сміявся. Це діяння виглядало так само дивовижно, як і те, що Міларепа помістився всередині рогу й ані зменшив своє тіло, ні збільшив ріг, і це насправді вразило Речунґпу. Нас теж у цій історії збиває з пантелику не чаклунство, адже схожі речі описують у багатьох історіях, а логічний дисонанс цього. Нам не під силу намалювати в себе в умі таку картину. Ми можемо знову й знову намагатися уявити її, однак це ламає межі наших концептуальних рамок. Ґендун Чопел, монах та вчений, який жив на початку двадцятого століття, дотримувався думки, що це не Міларепа бавився з реальністю. Скоріше, як він говорив, це ми, збентежені люди, справжні чаклуни. Будда навчав, що Всесвіт та ті, хто в ньому живуть – вони мов з’яви уві сні. Якщо це правда, тоді звичне уреальнення нашого кожномоментного досвіду – це вже неабияке досягнення. Усе, що ми переживаємо – нереальне; це не більше, ніж марення, воно таке ж плинне й несуттєве, як віддзеркалення місяця на поверхні води. Утім, ми робимо це реальним, раз у раз трансформуючи витворені явища на матеріальну реальність. Кидаючи виклик законам того, що ми сприймаємо як “реальний світ”, Міларепа показував справжню природу реальності. “Практики уявлення деконструюють наші жорсткі концепції про те, що можливе, а що ні”. Сутри й тантри повняться такими загадками, наприклад, про …
